Роужа Швіммер — журналістка, феміністка, відома особа в Угорщині. Вона сміливо відстоювала права жінок, боролася за мир. А ще Розіка стала першою у світі жінкою, якій запропонували стати послом. Про те, як їй вдалося це зробити, поговоримо тут budapestka.eu.
Заснування важливих організацій
З’явилася на світ Роужа 11 вересня 1877 року в Будапешті в заможній родині. Її батько торгував зерном і кіньми. Після закінчення жіночої школи дівчинка почала вчитися в музичній школі, де здобула хорошу кваліфікацію. Однак артисткою стати їй не судилося. Після банкрутства батька сім’я мала постійні фінансові труднощі. Тому, щоб допомогти батькам, Швіммер влаштувалася працювати гувернанткою, а згодом — бухгалтером. Трудове законодавство на той час ще тільки зароджувалося, і молода жінка отримала низку негативних вражень. У той момент вона прийняла для себе рішення виправити ситуацію і вступила в Національну асоціацію жінок-службовців, а незабаром її призначили її керівницею.
У 1904 році Роужа спочатку створила Асоціацію феміністок, а потім разом із 200 жінками та 50 чоловіками — Спілку феміністок Угорщини (останні незабаром заснували Чоловічу лігу, яка боролася за виборче право жінок). Право голосу розглядалося як інструмент повної соціальної рівності жінок. Вони пильно стежили за розвитком жіночих прав за кордоном, з ентузіазмом повідомляючи, наприклад, про те, що фінки першими в Європі отримали право голосу у 1906 році. Спілка феміністок наголошувала на тому, що суспільство не може нормально функціонувати, якщо жінки виключені з суспільного життя. Головною метою Союзу феміністок було звільнити жінок від тягаря хатньої роботи. Тобто, щоб кожна могла приділити собі час, а не стояти біля плити та готувати їжу на велику сім’ю.
У 1907 році Роужа заснувала власний феміністський журнал “A Nő és a Társadalomban” і стала його головною редакторкою. До 30 років її вважали головною захисницею жіночої рівноправності в Угорщині.
Боротьба за рівність
Роужа Швіммер була дуже хорошою ораторкою. Щоразу, коли вона приїжджала зі своїми лекціями в нове місто, її зустрічали переповнені зали. Серед глядачів завжди були мери, ЗМІ, які висвітлювали виступ на перших шпальтах газет. Тоді фемінізм мав певний престиж, оскільки говорити відкрито про нерівність, яка спостерігалася в законі, було набагато важче. Та й не кожен мав сміливість це робити.
Учасниці Спілки феміністок вважали, що кожна жінка має бути фінансово незалежною. Тому відкрили офіс із профорієнтації та працевлаштування. Окрім правозахисної діяльності, Швіммер також прагнула прищепити жінкам любов до моди та наполягала на тому, щоб кожна носила зручний для себе одяг. Вона першою відмовилася від корсета, одягнувши сукню з прямим кроєм, Роужа пройшлася центром Будапешта. Це викликало великий ажіотаж.
Визнання жіночого виборчого права отримало значний імпульс після проведення в 1913 році Всесвітнього конгресу в Будапешті. На нього з’їхалося 2000 гостей з усього світу. Учасники обговорювали, зокрема, проблему так званої “торгівлі жінками”.
Незабаром Швіммер почала лобіювати законопроєкти з контролю над народжуваністю, вела кампанії проти використання дитячої праці та виступала з лекціями про жіноче виборче право по всій Європі.
У 1914 році вона поїхала до Лондона і була призначена прес-секретарем Міжнародного альянсу за виборчі права жінок. Роужа вільно володіла німецькою, французькою, англійською мовами. У 1915 році Роужа стала секретарем Жіночої партії миру. На Міжнародній конференції в Гаазі одноголосно прийняли її пропозицію щодо посередницьких зусиль і припинення війни.
Останні роки життя Швіммер провела в Америці. Вона подала документи на отримання громадянства, однак їй відмовили. У 1948 році Роужа померла від пневмонії. Її тіло кремували, а прах розвіяли над озером Мічиган.