Друга світова війна стала жахливим випробуванням для всього світу, і особливо трагічною сторінкою в історії Будапешта. Під час облоги міста, а також протягом усього періоду війни, жінки Будапешта пережили неймовірні фізичні та емоційні труднощі. Вони стикалися з жорстокою економічною кризою, були свідками руйнувань, переживали жахи сексуального насильства і були змушені робити надзвичайно складний моральний вибір. Проте саме в цей час вони виявили неймовірну внутрішню силу та мужність, що знайшло відображення в їхніх щоденниках, мемуарах і героїчних вчинках. Далі на budapestka.eu.
Повсякденне життя жінок Будапешта під час облоги
Наприкінці літа 1944 року, коли Друга світова війна досягла Угорщини, життя жінок у Будапешті різко змінилося. Інформація про війну, що раніше надходила лише з газет, кінохронік та розповідей солдатів, перетворилася на жахливу щоденну реальність.
Під час жорстокої облоги міста у 1944–1945 роках, що перетворила його на руїни, жінки та цивільне населення були змушені боротися за виживання. Більшість із них ховалися від безперервних артилерійських обстрілів у підвалах, де панували холод і голод. Життя стало справжнім випробуванням на стійкість: люди страждали від нестачі їжі, тепла та медикаментів. У цьому хаосі виживання стало єдиним пріоритетом.
Під час облоги Будапешта жінки зіткнулися з надзвичайно суворими умовами виживання. З посиленням бомбардувань все більше людей перебиралися у тісні підвали, які не були пристосовані для тривалого перебування. Це призводило до антисанітарії та постійної вологості, а повсякденне життя перетворилося на боротьбу.
На плечі жінок лягали основні побутові турботи. Найбільші конфлікти серед мешканців сховищ виникали через нестачу питної води, яку доводилося приносити з ризиком для життя під обстрілами. Також виникали суперечки через приготування їжі. У прогресивних громадах організовували спільне харчування, що допомагало уникнути конфліктів, але в інших місцях їжа ставала джерелом напруги. Припинення водопостачання зробило використання туалетів неможливим, і сморід від переповненої каналізації та сміття створив загрозу епідемій. Жінки були змушені впоратися з цими нелюдськими умовами, що свідчить про їхню неймовірну стійкість та силу духу.
Жіночий героїзм, нові професії та економіка
У грудні 1944 року облога Будапешта призвела до повної зупинки постачання продовольства. Це стало справжнім випробуванням для жінок, на плечі яких традиційно лягала турбота про родину. Зимові запаси були заборонені, і до кінця місяця більшість сімей уже голодували. У відчаї жінки та їхні родини шукали будь-яку можливість вижити.
У цей період порятунком для тисяч мешканців стали понад 30 000 коней, що опинилися в пастці у місті. А для тих, хто жив біля зоопарку, джерелом їжі стали тварини, які вирвалися зі зруйнованих бомбардуванням кліток. Леви, ведмеді та інші звірі блукали вулицями, а жінки та діти ризикували, намагаючись спіймати їх або забрати вже застрелених тварин.
У період Другої світової війни та в післявоєнний час жінки Будапешта виявили неймовірну стійкість і винахідливість. Їхні долі поєднали в собі трагедії та прояви героїзму, що свідчать про незламну волю до життя. Після війни економічна ситуація в Будапешті була катастрофічною, що змусило багатьох жінок вдаватися до проституції як до єдиного способу виживання. За деякими даними, їхня кількість стала рости, що стало яскравим показником глибокої соціальної та економічної кризи.
Навіть після облоги, жінки брали участь у розбиванні стін, щоб дістати якусь їжу. Їм доводилося бути винахідливими та сміливими, щоб вижити в цих нелюдських умовах. Ця щоденна боротьба за їжу стала одним із найважчих випробувань, з якими довелося зіткнутися жінкам Будапешта.
Згідно зі свідченнями однієї очевидиці, ще дитиною вона бачила з вікна злочини бригад «Схрещених стріл». На набережній Дунаю вони вишикували євреїв у ряд і розстріляли. Тіла жертв віднесло течією річки. Попри жорстокі реалії, багато жінок проявили дивовижну мужність і милосердя. Одним із таких прикладів є Іда Урр, лікарка і поетеса з Будапешта. Вона, ризикуючи життям, переховувала євреїв у своєму домі, за що була відзначена званням Праведниці народів світу. Іншою героїнею стала Ілона Колоніц, яка разом зі своєю сім’єю врятувала десятки єврейських дітей під час Голокосту. Ці жінки уособлюють силу опору та людяності в часи, коли жорстокість здавалася безмежною.
Сексуальне насильство: прихована сторона війни
Облога Будапешта залишила глибокі рани на долі його мешканок, особливо через широкомасштабне сексуальне насильство, яке стало частиною воєнної реальності. Хоча точну кількість жертв назвати неможливо, за оцінками, постраждали від кількох тисяч до сотень тисяч жінок.
Під час прориву фронту і після нього радянські солдати вчиняли масові акти насильства. Одна з жінок, яка на той час була підлітком, розповідала, що їй доводилося використовувати знання російської мови, щоб відбиватися від нападників. Вона підкреслювала, що «потрібно було вміти розмовляти з ними. Це не завжди давалося легко». Цей досвід, як і багато інших, часто залишався прихованим, оскільки жертви боялися осуду і соромилися розповідати про пережите навіть своїм сім’ям.
Трагедія сексуального насильства посилювалася тим, що радянські військові керівники мали квоти на військовополонених, і якщо їхня кількість була неповною, їх замінювали цивільним населенням, незалежно від віку чи статі. Це перетворило місто на місце, де життя та гідність жінки були в постійній небезпеці, а наслідки цих травм залишалися з ними на все життя.
Військові хроніки у жіночих щоденниках
У розпал облоги Будапешта під час Другої світової війни щоденники стали не просто хронікою подій, а й свідченням неймовірної стійкості та страждань жінок. Ці особисті записи дозволяють побачити війну їхніми очима – повсякденну боротьбу, страх і біль.
Наприклад, докторка Марія Маді вела щоденник з 1941 по 1945 роки, детально описуючи катастрофічний досвід життя в окупованому місті: постійні крадіжки, страх і нескінченні страждання. Такі записи розкривають не лише жахи війни, а й глибокі емоційні переживання. У щоденнику Єви Руднянські знаходимо запис, що вражає контрастом: «24 грудня. Настало Різдво… Бомби, що несли смерть, сипалися з ясного неба у свято любові та миру». Цей фрагмент передає усю абсурдність і жорстокість війни, що увійшла в найсвітліші моменти життя.
Щоденники також містять свідчення про постійну загрозу сексуального насильства. Зі спогадів, опублікованих Кароєм Оттенрайтером, стає зрозуміло, що жінки щодня жили в страху. Вони були змушені маскуватися, а чоловіки постійно чергували біля виходів з укриттів. Коли ж п’яні солдати наближалися, миттєво передавалася команда: «Молоді жінки, швидко в туалет!». Це показує, що, попри бомбардування, для багатьох жінок загроза насильства була навіть більшим випробуванням, ніж фізична небезпека, оскільки від бомб можна було сховатися, а від жорстокості солдатів – ні.
Ці щоденники є неоціненними документами, які свідчать про те, як жінки виживали, борючись за власну гідність і безпеку в нелюдських умовах.
Джерела: torimaskepp.blog.hu, wmn.hu, ujkor.hu, www.eternalechoes.org, qubit.hu