Маргіт Слахта — угорська громадська діячка, черниця, феміністка, перша жінка, яка була обрана до угорського парламенту. Крім цього, Слахта є засновницею інституту Сестер соціального обслуговування та Католицького релігійного інституту для жінок, пише budapestka.eu.
Боротьба за рівність
З’явилася на світ Маргіт у 1884 році в Касі в католицькій дворянській родині польського походження. Закінчивши школу в Будапешті, дівчина поїхала до Калочі, там вступила до педагогічного коледжу й здобула диплом учителя німецької та французької мов.
Дуже складним для Маргіт та її сім’ї видався 1908 рік. Безвідповідальні рішення її батька призвели до банкрутства фінансової установи, якою він керував. Відповідно сім’я опинилася в злиднях. Не залишалося нічого іншого, як емігрувати до Америки, лише там можна було уникнути ганьби й заробити на життя. Але рішуча, цілеспрямована та незалежна Маргіт не поїхала з батьками, а залишилася вдома. Основна причина такого вчинку полягала в тому, що в Будапешті вона знайшла своє справжнє покликання. Слахта присвятила себе соціальній роботі спрямованій на захист жінок, почала брати участь у роботі Національної католицької асоціації захисту жінок.
Звільнившись зі школи, де вона працювала вчителем, Маргіт пройшла навчання в Берліні й незабаром почала читати лекції на соціальних курсах для дівчат і жінок.
Приблизно в цей час вона познайомилася з Едіт Фаркас, відомою на той час діячкою жіночого католицького руху і соціальної роботи в Угорщині. За підтримки єпископа Оттокара Фехерварського Прохаскі, Фаркас працювала над створенням подібної до церкви організації. Це місіонерське товариство класифікувалося як орден черниць, але підпорядковувалося католицькому праву. Головними завданнями організації були: благодійність, соціальна робота, підтримка жінок. Маргіт стала його учасницею. Незабаром товариство організувало систему жіночих шкіл, у якій Слахта брала участь як спікерка і керівниця. Її робота передбачала навчання жінок, захист їхніх інтересів і прав.
Компанія відкривала спеціальні притулки, робила все, щоб їхній голос був почутий громадськістю. І навіть видавала журнали “Christian Woman”, а пізніше “Hungarian Woman”, редактором якого стала Маргіт Слахта. До початку і під час Другої світової війни це видання виходило під назвою “A keresztény feminizmus”, всі статті в ньому були присвячені правам жінок.
Між двох вогнів
Маргіт завжди була на боці жінок, що раніше робили в християнському дусі тільки ліві соціал-демократи. Однак у консервативних церковних колах до неї ставилися з підозрою та нерозумінням. Її робота охоплювала широке коло питань, починаючи від рівності жінок перед законом і закінчуючи практичними курсами, акціями із захисту сім’ї, навчанням жінок консервативним професіям.
Товариство, яким керувала Маргіт, займалося розширенням прав і можливостей знедолених жінок, служниць, матерів. Під час Другої світової війни воно також функціонувало як жіноче відділення християнської соціалістичної партії. А в 1918 році, щоб можна було якомога сильніше вплинути на громадськість, товариство створило політичну організацію “Margit Keresztény Női Tábor”.
У 1920 році відбулися вибори до парламенту, Слахта отримала місце в 1-му окрузі Будапешта від партії Християнської національної єдності. Вона стала першою жінкою в парламенті в історії Угорщини. Більшості її колегам (чоловікам) здалося дивним, що серед них сидить жінка, та ще й католицька черниця. За 2 роки, проведені в палаті, вона дала 28 промов, внесла кілька законопроєктів і змогла домогтися того, щоб чоловіки поважали й враховували її думку.
У 1922 році термін її мандата закінчився, і єпископат на чолі з Едіт Фаркас заборонив їй переобиратися. Якраз у той час почалося перетворення Соціально-місіонерського товариства на регульовану чернечу громаду. Маргіт із цим була не згодна, бо розуміла, що їй доведеться назавжди попрощатися зі світським та суспільним життям. Вона вступила в конфлікт із Фаркас, який призвів до виключення її з Національної католицької асоціації захисту жінок. Однак через кілька тижнів Слахта з кількома друзями заснувала нове товариство — “Szociális Testvérek Társasága”. Під керівництвом Маргіт об’єднання почало активно розвиватися, відкрило низку притулків, Асоціацію Святого Духа для духовної підтримки жінок.
Роки другої світової війни принесли Маргіт нові випробування. Бувши вірянкою, вона публічно виступала проти єврейських законів, депортацій. А коли виникла загроза масового знищення євреїв у Словаччині, вирушила до Риму і змогла домогтися від папи Пія XII втручання у справи уряду отця Тісо, щоб зупинити цю криваву акцію.
Життя у вигнанні
У 1945 році Маргіт знову стала безпартійним членом парламенту. На виборах у 1947 році жінка отримала місце в “Keresztény Női Tábor”, яке згодом стало партією. Вона представляла опозиційні християнсько-демократичні принципи. У 1948 році Слахта особливо сильно розкритикувала націоналізацію церковних шкіл. Все ж таки закон ухвалили, і коли соціал-демократи почали на честь цієї “радісної” події співати гімн, Маргіт навіть не зрушила з місця. За таку витівку їй заборонили входити в палату і на півторарічний термін позбавили депутатської недоторканності. Зрозумівши, що її життя під загрозою, жінка в 1949 році нелегально залишила Угорщину. Спочатку поїхала до Відня, а потім до Америки.
У новій країні Маргіт почала все з нового аркуша — влаштувалася працювати на радіостанцію “Вільна Європа”, завела нові знайомства. Останні роки свого життя вона проїла в Баффало. У 1975 році велика жінка пішла з життя.
Використані джерела: talita.hu/magazin, rev.hu/sulinet, helsinki.hu/esemeny.