Агнеш Калеті — п’ятиразова олімпійська чемпіонка, яка заявила про себе на весь світ. Завдяки своїй внутрішній силі, наполегливості та сміливості вона змогла побудувати хорошу кар’єру в спорті та стати найуспішнішою угорською гімнасткою всіх часів, пише budapestka.eu.
Випробування долі
З’явилася на світ майбутня гімнастка 9 січня 1921 року в Будапешті в єврейській родині. Батько дівчинки був успішним підприємцем. У вільний час від роботи він займався плаванням. З раннього дитинства Агнеш проявляла інтерес до спорту. У 4-річному віці вона почала займатися гімнастикою. У 1938 році її запросили в жіночу збірну з гімнастики. У 1940 році вона здобула свій перший чемпіонський титул і статус найкращої гімнастки Угорщини. Незабаром їй потрібно було їхати на змагання в Італію, проте всьому завадила війна. Батька дівчини, як і багатьох інших євреїв, відправили в концтабір, де він незабаром помер. Матері та сестрі допоміг сховатися шведський дипломат Рауль Веленберг.
Агнеш залишилася сама в німецькій окупації. Куди гірше, через походження її відсторонили від змагань і заборонили займатися спортом. Щоб врятувати собі життя, дівчина поїхала в Пестержебет і зробила фальшиві документи. Після цього вона влаштувалася працювати служницею в сім’ю, яка симпатизувала нацистам. У зв’язку з цими негативними обставинами про спортивну кар’єру можна було навіть не мріяти. Уникнути примусових робіт у таборах їй допоміг фіктивний барак із колегою Іштваном Шарканом. Завдяки своїй хоробрості, винахідливості та удачі Агнеш вижила.
Найкраща у світі гімнастка
Після закінчення Другої світової війни Калеті відновила свою гімнастичну кар’єру. У 1947 році вона знову стала найкращою гімнасткою Угорщини й готувалася їхати на олімпіаду в Лондон. Однак там їй довелося натрапити на труднощі. За 2 дні до початку змагань у неї стався розрив зв’язки гомілковостопного суглоба, через що їй довелося лише спостерігати з лавки запасних за своїми колегами.
Тоді багато хто списував Калеті з рахунків, оскільки в 31 рік більшість гімнасток завершують свою професійну кар’єру. Однак жінка довела, що домогтися серйозних успіхів у гімнастиці можна і після 30 років. На літніх Олімпійських іграх 1952 року в Гельсінкі, де вперше проводили змагання серед жінок, Калеті стала олімпійською чемпіонкою і завоювала золоту, срібну та дві бронзові медалі. У 1954 році на чемпіонаті світу з гімнастики спортсменка виборола золото на брусах, і знову показала блискучі успіхи. У 1956 році 35-річна Ангеш досягла піка своєї кар’єри. У Мельбурні вона виграла 4 золоті медалі та 2 срібні, показавши кращі результати, ніж зірка радянської гімнастики Лариса Латиніна, яка була молодшою за неї.
Кар’єра на чужині
Після Олімпійських ігор у Мельбурні Калеті, скориставшись можливістю, отримала політичний притулок у зв’язку з введенням в Угорщину військ СРСР. Вона прийняла рішення переїхати жити до Австрії. У 1957 році спортсменка виїхала до Ізраїлю, де жили її мати й сестра. Цього ж року в складі ізраїльської команди вона взяла участь у Маккабіаді. Незабаром почала працювати вчителем фізкультури в Тель-Авівському університеті.
У 1959 році Калеті вийшла заміж за Роберта Біро, який іммігрував з Угорщини. У шлюбі у них народилося 2 дітей. У 2015 році жінка повернулася до рідного Будапешта.
За видатну професійну діяльність Калеті отримала велику кількість нагород. У 2002 році її внесли до “Всесвітньої зали слави гімнастики”, а у 2017 році їй присудили Державну премію Ізраїлю в галузі фізкультури та спорту. У березні 2023 року Агнеш стала найстарішою в історії жінкою-призером Олімпійських ігор – 102 роки. Аналізуючи біографію цієї легендарної спортсменки, можна зробити висновок, що старання, любов до спорту, віра в себе привели її до успіху.