Чернецтво є частиною духовенства. За своєю ієрархією ченці та черниці стоять нижче, аніж священники, єпископи, диякони. Ченці та черниці добровільно відмовляються від світського життя та присвячують своє життя служінню Богові. Представники чернецтва живуть у монастирях. Вони багато моляться, дотримуються суворих обмежень у їжі, мінімізують спілкування з людьми, повністю відмовляються від тілесних задоволень, пише budapestka.eu.
На вулицях Будапешта часто можна побачити представниць тих чи інших чернечих орденів. Далі ознайомимося з життям черниць нашого міста на початку XXI століття.
Які чернечі ордени є у Будапешті?
Станом на початок XXI століття, у Будапешті налічувалося немало чернечих орденів. Монахи та монахині жили своє життя серед мирян. Хоч їх щоденне життя значно відрізнялося від світського життя.
У Будапешті можна було зустріти черниць ордену Товариства Ісуса. Цей орден відомий під іншою назвою – єзуїтський. Крім цього, у місті мешкали представниці ордену Отців Паулінів. Це дуже давній католицький орден, заснований у далекому XIII столітті Павлом Фівейським – першим християнським ченцем-самітником.
Крім цього, у Будапешті можна було зустріти сестер-францисканок. А також представниць конгрегації Найсвятішого Серця Ісуса. Ця жіноча чернеча конгрегація була заснована у 1800 році у Франції.
Також у Будапешті присвячували своє життя служінню Богові Сестри Місіонерки Любові. Ці монахині були послідовницями Матері Терези. Власне, саме вона і заснувала цю чернечу конгрегацію у 1950 році.
Представниць, яких ще католицьких орденів можна було зустріти у Будапешті? Наше місто стало домом для сестер-кармеліток, Згромадження сестер Пресвятої Богородиці, представниць конгрегації дочок святого Франциска Ассізького. До слова, згадана конгрегація була заснована у Будапешті в 1894 році австрійкою Анною-Маргаритою Бруннер.
Звісно, це далеко не весь перелік орденів та конгрегацій, які обрали своїм місцем для служіння Богові, Будапешт.
Варто зазначити, одну цікаву деталь. Іноді ми стереотипно думаємо, що черниці зовсім не користуються Інтернетом, мобільним зв’язком, соцмережами тощо. Однак у XXI столітті більшість з чернечих орденів йшли в ногу з часом. Чимало з них мали власні сайти, сторінки в соціальних мережах та навіть канали на YouTube. Завдяки таким каналам комунікацій люди могли більше дізнатися про той чи інший чернечий орден та поповнити його лави.
Історія однієї черниці
Ніщо не дасть кращого уявлення про життя черниць у XXI столітті, як особисті історії монахинь.
У 2023 році свою історію розповіла журналістам сестра-домініканка Імельда, яку у світському житті звали Ева Фаркас. Стати черницею дівчина вирішила у 23 роки. До цього часу Ева встигла здобути фінансову освіту, вона працювала бухгалтером у друкарні, а також займалася танцями. Проте у її житті завжди було місце для Бога. Любов до Бога дівчині прищепила її бабуся. Тому Ева старалась не пропускати церковні меси.
І ось одного разу, сидячи на самоті в церкві, Ева відчула, наче поруч з нею є ще хтось. Незабаром вона вирішила, що хоче присвятити своє життя Богові. Так Ева опинилася в монастирі.
Їй довелося відмовитися від усталених звичок та звикнути до нового графіку. Кожен день сестри Імельди починався о 04:45 ранку, далі було читання ранкових псалмів, після чого йшла меса. Впродовж дня черниці часто моляться, а після 21:00 настає глибока тиша, оскільки вони повністю припиняють розмовляти.
У місті сестер можна зустріти у чернечому одягу. Вони, як і всі відвідують супермаркети, де купують їжу. Крім цього, кожна з сестер має у монастирі певні господарські обов’язки.
За словами сестри Імельди, перехожі по-різному реагують на її появу у місті. Іноді люди дивляться на неї з подивом, а іноді підходять і вітаються, зокрема, говорять: «Благослови мене, сестро». На що сестра Імельда завжди відповідала: «Нехай благословить тебе Господь».