Ірен Агай – одна з найпопулярніших актрис Будапешта в 30-х роках XX століття. Актриса розпочала свою кар’єру в Будапештському театрі комедії («Vígszínház»), де вона грала ролі в легких комедійних п’єсах. Втім, Ірен завжди мріяла про кінематограф. Мріям цієї талановитої жінки судилося збутися – в 1930-х роках вона стала справжньою зіркою вітчизняного кінематографа. Про неї багато писала тодішня місцева бульварна преса, у актриси було чимало залицяльників, серед яких відомий письменник і журналіст Шандор Мараї. Однак свою долю вона поєднала з іншим чоловіком, пише budapestka.eu.
Ранні роки та початок кар’єри
Майбутня кінозірка Ірен Агай народилася 23 лютого 1913 року в місті Будапешт в родині вчителя початкових класів Адольфа Агая та Марії Штайнер. Акторські здібності Ірен проявила ще в ранньому віці. Тож, не дивно, що після закінчення школи вона вступила на навчання до школи Національної асоціації акторів. У 1931 році після завершення навчання в акторській школі Ірен Агай отримала диплом.
Акторську кар’єру Агай розпочала у 18-річному віці. Її першим місцем роботи став Будапештський театр комедії («Vígszínház»). Тут вона грала ролі в тодішніх сучасних та комедійних виставах. Молода, кароока та темноволоса акторка швидко полюбилася будапештській публіці.
Втім, понад усе Ірен Агай мріяла про кінематограф. На початку 1930-х років юна актриса почала зніматися у веселих та легких комедійних фільмах. Її партнерами на знімальних майданчиках були відомі актори: Пал Явор, Імре Радай, Дьюла Кабош.
Ірен Агай швидко почала здобувати популярність. У актриси було чимало прихильників, які мріяли заволодіти серцем талановитої красуні.
Історія кохання з Іштваном Секелі
Впродовж деякого часу актриса була коханою відомого письменника та журналіста Шандора Мараї. Однак згодом почуття між закоханими охололи.
Її чоловіком став кінорежисер Іштван Секелі. Цікавою є історія знайомства майбутнього подружжя, яку пізніше пригадував кінорежисер. Виявляється, Ірен тривалий час проявляла цікавість до режисера, хоч і не була з ним знайома. Вона навіть попросила їх спільного знайомого, театрознавця, влаштувати їй зустріч з Секелі.
Тож, одного разу, коли Секелі обідав у ресторані готелю «Рояль» до нього підійшов той самий спільний знайомий і запросив приєднатися до свого столика, де за його словами, «зустрічі з ним чекала молода та талановита акторка». Секелі, пригадуючи той епізод зі свого життя, розповідав, що відмовився від цієї пропозиції. Адже за час перебування в Будапешті він зустрічав чимало «молодих та талановитих актрис». Режисер побажав успіхів своєму знайомому, подивився на годинник, поспіхом попрощався та пішов. А Ірен того вечора так і не познайомилася з режисером.
За словами того ж Секелі, тоді Ірен образилася на нього. Він жартував, що акторка вирішила помститися йому, ставши через два роки його дружиною.
Цікаво, що минуле кохання акторки – письменник Шандор Мараї був добрим знайомим режисера Іштвана Секелі. З автобіографії Секелі відомо, що вдруге він зустрів Ірен Агай під час вечері у Федака Сарі. Тоді акторка була в компанії Мараї. Буцімто, того вечора письменник підійшов до режисера і промовив йому фразу «Le suivant…», що в перекладі з французької означає «наступний». Так і сталося, щоправда не відразу.
Ірен Агай та Іштван Секелі побралися 28 жовтня 1933 року. На той момент акторці було 20, а режисеру – 34. Про весілля молодої акторки та відомого кінорежисера чимало писала тодішня бульварна преса. Весілля відбулося пополудні, а до того і наречена, і наречений працювали – акторка репетирувала нову роль в театрі, а режисер знімав черговий фільм. Потім вони зупинили свою роботу, взяли з собою двох весільних свідків та пішли реєструвати шлюб.
Ми не знаємо, яким був союз актриси та режисера. Однак пара була разом впродовж 17 років – до смерті Ірен. Розповідаючи про свої стосунки з кінорежисером, Агай говорила, що шлюб двох творчих людей завжди будується на любові.
Іштван Секелі став тим чоловіком, який допоміг здійснити молодій актрисі свою мрію – стати зіркою кіно. Він дав їй можливість знятися в кількох фільмах, в яких він був режисером. У 30-ті роки XX століття до Ірен прийшла справжня слава та популярність. Вона зіграла ролі у таких кінострічках, як «Тітка Іза» (1933), «Все для жінки» (1934), «Волошка» (1934), «Медовий місяць за півціни» (1936), «Допоможіть, мені це дісталося у спадок» (1937), «Двоє в’язнів» (1938), «Ти будеш моїм чоловіком» (1938) та інші.
Еміграція в США
У 1938 році подружжя емігрувало до США. Перепливаючи на лайнері Атлантику, Ірен Агай мріяла про приголомшливу кар’єру в Голлівуді. Однак склалося інакше – впродовж півтора року пара не мала роботи. Ірен не отримувала жодної ролі, а її чоловік тривалий час чекав дозволу на режисерську роботу.
Зрештою подружжю таки вдалося влаштуватися в Голлівуді. Іштван Секелі почав знімати фільми та навіть досяг успіху в новій країні. А ось Ірен Агай цього не вдалося. До розчарування в роботі в акторки ще й додалися проблеми зі здоров’ям – вона постійно страждала від підвищеного тиску.
У 1950 році проблеми зі здоров’ям в актриси загострилися. На той момент вона перебувала у Мексиці, де знімалася у фільмі. Спекотний мексиканський клімат призвів до підвищення тиску, через що акторці довелося повернутися в Лос-Анджелес. Всього за декілька днів Ірен Агай майже повністю втратила зір через постійний високий тиск. На жаль, лікарям не вдалося врятувати актрису і 3 вересня 1950 року вона померла. Талановитій будапештці, зірці угорського кіно 30-х років XX століття на момент смерті було всього 37.
Вона лишилася в пам’яті глядачів назавжди молодою.