Маргіт Каффка належить до письменниць, яких не розуміли та не приймали сучасники. Їм здавалося, що вона даремно витрачає час на опанування літературного мистецтва, а краще б займалась кулінарним. Адже, згідно з канонами патріархального суспільства, “місце жінки – на кухні”. І Маргіт намагалась вписатись у цю систему, однак у неї не вийшло й вона продовжила писати і публікувати свої твори. Чим заслужила почесне місце в історії угорської літератури як одна з перших письменниць-феміністок. Більше на budapestka.eu.
Дитинство Маргіт Каффка
Маргіт Каффка з’явилась на світ 10 червня 1880 року в румунському місті Карей у сім’ї Дьюла Каффка та Маргіт Урай. Її батько був слов’янином моравського походження, а мати – угоркою зі збіднілого дворянського роду. Дьюла Каффка працював адвокатом та головним прокурором округу й запам’ятався Маргіт своєю серйозністю та водночас чуйністю. Тоді як Маргіт Урай була гоноровою та впертою жінкою: поводила себе так, ніби її рід не втратив престиж, і відповідним чином виховувала доньку. Навіть розповідала Маргіт, що вона походись з дуже давньої та однієї з найбільш престижних сімей, які прибули до Угорщини разом із засновником династії Арпадів у IX столітті.
Невдовзі сім’я Каффка розширилась: у Дьюла Каффка та Маргіт Урай з’явилась ще одна донька. І, здавалося, що все добре й життя налагоджується. Однак у 1886 році Дьюла Каффра, годувальник сім’ї, раптово помирає у віці тридцяти чотирьох років і Маргіт Урай залишилась сама із двома маленькими дітьми без засобів для існування. За таких обставин вона мала лише один варіант розвитку подій – вийти заміж вдруге. Звичайно, що такій амбіційній жінці, як Маргіт Урай, вдалось це. Але фінансовий статус нового чоловіка виявився настільки хитким, що він не міг утримувати дружину і її дітей від попереднього шлюбу. Тому молодшу сестру Маргіт Каффки прихистили дідусь з бабусею, а її відправили до католицького монастиря в Мішкольці.
Так шестирічна Маргіт Каффка потрапила до монастиря, де їй довелося пробути наступні три роки… У холодних вогких приміщеннях з постійним недоїданням, суворими покараннями та почуттям гіркої самотності. “Там я не могла побачити ні яскраві сонячні промені, ні квіти на полях чи хоча б живу собаку”, – писала про цей період зі свого життя Маргіт Каффка в короткій біографічній розповіді під назвою “Тріумф”. У десять років дівчинка покинула монастир і вступила до місцевої загальноосвітньої школи, де демонструвала чудові результати. Була відмінницею, брала участь у виставах, робила дописи у шкільний журнал. Закінчивши школу, повернулась до рідного міста.
Освіта Маргіт Каффка
Маргіт Каффка щиро любила Карей, проте, як це часто буває в маленьких містечках, там всі одне одного знали і обговорювали, зокрема матір Маргіт. Звісно, що дівчині не подобалось чути плітки про свою сім’ю, тому вона вирішила змінити середовище. Однак, не вийти заміж, що від неї очікувало тогочасне суспільство, а продовжити навчання. Маргіт повернулась до зловісного монастиря і почала здобувати спеціалізацію вчителя початкових класів. Напевно, їй важко далось це рішення, зважаючи на попередній досвід. Проте мати виховувала її сильною та наполегливою.
Здобувши диплом, Маргіт Каффка відпрацювала рік у монастирі за те, що їй надали безплатну освіту, а потім почала шукати інше місце роботи. Дівчині хотілося отримати вакансію у світському закладі, але, як на зло, їй знову запропонували роботу при монастирі. Почувши це, Маргіт відчула розпач. Вона і так багато років присвятила церкві, їй хотілось чогось нового. До того ж дівчина вважала, що принципи викладання в церковних школах не відповідають вимогам часу. На щастя, її матір втрутилась і забезпечила Маргіт місце в престижному жіночому коледжі в Будапешті.
Становлення письменницею
У 1899 році Маргіт Каффка відправилась до столиці імперії Габсбургів, де, крім здобуття вищої освіти, займалась написанням віршів та оповідань. Потроху розкривала свій літературний потенціал, ділилась доробком з найближчим оточенням, однак стикнулась з неоднозначною реакцією. Наприклад, один родич написав матері Маргіт Каффки наступне: “дорога кузино, вірші вашої доньки непогані, навіть досить гарні та достатньо хороші. Але навіщо жінці писати?”. Адже, з його точки зору, це даремна трата часу. Маргіт могла б присвятити його не літературному мистецтву, а кулінарному.
Наприкінці XIX і на початку XX століття в угорському суспільстві панувала думка, що місце жінки – на кухні. Нібито вона повинна постійно покращувати свої кулінарні уміння, щоб утримувати чоловіка при собі. Зважаючи на це, багато угорців, особливо чоловіків, не сприймали Маргіт Каффка серйозно. До того ж вона була самотньою жінкою середнього віку, що знижувало її статус в патріархальному суспільстві. Адже на початку XX століття вважалось, що якщо жінка довго не виходить заміж, з нею, напевно, “щось не так”. Зокрема через це дівчат намагались якомога скоріше одружити. І неодружена двадцятип’ятирічна Маргіт здавалась людям дивною.
Маргіт Каффка і сама розуміла, що чим старше вона стає, тим менше шансів у неї на успішний шлюб. Тому в 1905 році вийшла заміж за інженера-лісника Бруно Фреліха і намагалась бути хорошою господинею. Навіть завагітніла й наступного року народила хлопчика, на ім’я Ласло. Проте Маргіт не сиділося вдома за господарством, їй хотілось належати до інтелектуального світу. І це бажання було настільки сильним, що в 1910 році вона розлучилась з чоловіком, забрала сина й вирушила до Будапешту. У тогочасній столиці імперії Габсбургів Маргіт Каффка влаштувалась вчителькою, а також почала більше писати під своїм дівочим прізвищем.
Налагодила зв’язки з іншими письменниками, які були в основному чоловіками, і багато часу проводила в їхньому товаристві. А вони, своєю чергою, познайомили її з журналом “Ньюґат”. Відтоді Маргіт Каффка стала невіддільною частиною колективу угорських письменників, що публікувались у “Ньюґат”. На жаль, вона не отримувала стільки ж грошей, скільки і письменники-чоловіки, але це не спиняло її. Маргіт продовжувала писати про те, що турбувало її, а саме про долю жінок. Наприклад, у “Кольорах та роках” (1912 року), одній з найпопулярніших повістей Маргіт, написано про особисту трагедію п’ятдесятирічної вдови Магди.
Творчий доробок Маргіт Каффка
Магда присвятила життя служінню чоловікам, як це робила її мати та бабуся, і була глибоко нещасною. Постійно втомлена і самотня, вдова доживала віку з надією, що її доньки матимуть краще життя. Наприклад, не залежатимуть від чоловіків, як головна героїня з іншого твору Маргіт “Роки Марії” (1913 року). За сюжетом, Марія – письменниця та членкиня одного з найпопулярніших літературних клубів Будапешту, яка самостійно заробляла на життя. Вона не хотіла заміж, лише спробувати смак кохання. Тому почала романтичне листування з колегою, а потім постала перед вибором – вийти за нього чи продовжувати самітне життя. І цей внутрішній конфлікт настільки мучив її, що вона не змогла жити з ним.
Перу Маргіт Каффки також належать такі твори як “Станції”, “Мурашник”, “На поромі” та інші. У 1914 році вона вдруге вийшла заміж за Ервіна Бауера, біолога-теоретика на десять років молодшого від неї. Того ж року розпочалась Перша світова війна, під впливом якої Маргіт змінила позицію з пацифістської на революційну, що відобразилось на її літературному доробку. Маргіт Каффка була надзвичайно продуктивною письменницею-феміністкою і, безсумнівно, написала б набагато більше праць, якби не захворіла на іспанський грип у 1918 році і не померла 1 грудня у віці тридцяти восьми років.