Навколо фемінізму завжди існувало багато міфів та стереотипних уявлень. Часто можна почути, що феміністки агресивно налаштовані щодо представників чоловічої статі, ненавидять їх тощо. Але це зовсім не так. Фемінізм – це суспільний рух, який спрямований на досягнення рівності політичних, економічних, соціальних і особистих прав людини для жінок.
Феміністичний рух має свою історію і в Будапешті. У 1904 році у нашому місті була заснована Асоціація феміністок. Передусім, учасники цієї асоціації боролися за надання жінкам виборчих прав, проте також підіймалися й інші гострі питання, пише budapestka.eu.
Засновниці асоціації
Перш ніж перейти до історії Асоціації феміністок, варто згадати про її засновниць. За появою цієї організації стояли Розіка Швіммер, Вілма Глюкліх, Євгенія Мікольчи Меллер, Ірма Зірмай та інші. У перший період своєї діяльності Асоціація феміністок налічувала кілька сотень членів.
Центральною постаттю Асоціації феміністок була Розіка Швіммер, яка народилася 11 вересня 1877 року у Будапешті. Ця жінка була пацифісткою, феміністкою та політикинею. Швіммер була однією з перших жінок-послів у світі – вона виконувала дипломатичну місію у Швейцарії.
До появи Асоціації феміністок, у 1897 році Швіммер організувала Асоціацію жінок-клерків. Крім цього, вона допомогла створити Угорську національну раду жінок та була членом правління Угорського товариства миру.
Свого часу Швіммер активно їздила країнами Європи, де читала лекції про необхідність рівноправ’я жінок з чоловіками, зокрема, наполягала на наданні виборчих прав для представниць жіночої статі.
У 1914 році ця жінка приїхала до Лондона, де стала прессекретаркою Міжнародного жіночого виборчого альянсу. Також вона працювала кореспонденткою різних європейських газет.
Швіммер дотримувалася пацифістських поглядів. Зокрема, коли почалася Перша світова війна, феміністка вимагала проведення нейтральної конференції, яка поклала б край війні.
Також Швіммер була однією з ідейних натхненниць заснування Жіночої партії світу.
Коли Угорщина отримала незалежність у 1918 році, Розіка Швіммер була призначена послом від своєї країни у Швейцарії. Проте пробула на цій посаді недовго, оскільки її місія не обвінчалася успіхом. Померла Швіммер у 1948 році у США, куди емігрувала у 1921 році.
Ще однією знаковою постаттю Асоціації феміністок була Вілма Глюкліх. Вона, як і Швіммер дотримувалася пацифістських поглядів та виступала за надання жінкам рівноправ’я з чоловіками. Глюкліх відома тим, що стала першою жінкою в Угорщині, яку зарахували до університету. Це був Будапештський університет.
Вона також була однією з небагатьох жінок, які наприкінці XIX століття, мали змогу заробляти собі на життя у суспільстві, де жінці все ще відводилася роль хатньої робітниці та матері. Глюкліх не просто працювала вчителькою, а й була реформаторкою освіти.
З 1902 року Глюкліх брала активну участь у профспілковій роботі, а також жіночому русі. Була співзасновницею Міжнародної жіночої ліги за мир і свободу, а також співзасновницею і генеральною секретаркою Міжнародної жіночої ліги за мир і свободу. Саме Вілму Глюкліх Розіка Швіммер хотіла бачити однією з керівниць Асоціації феміністок.
Згадаємо також і про Євгенію Мікольчи Меллер, адже саме вона згодом замінила Швіммер, коли та виїхала за кордон. Від початку XX століття і до міжвоєнних років Меллер була однією з найактивніших феміністок і борчинь за права жінок в Угорщині. Вона виступала за гендерну рівність та надання жінкам виборчого права. Як і згадані вище жінки, Меллер також була пацифісткою.
Діяльність асоціації у Будапешті
Точна дата появи у Будапешті Асоціації феміністок невідома. Однак ми знаємо, що це був 1904 рік. Як уже згадувалося вище, центральними постатями організації стали Розіка Швіммер та Вілма Глюкліх. Останню обрали президентом новоствореної асоціації, а Швіммер стала виконавчим директором.
Перед створенням асоціації Розіка Швіммер чимало спілкувалася з феміністками з Австрії та Нідерландів. Ці жінки закликали її створити угорську організацію, яка зайнялася б захистом жіночих прав та інтересів.
Отож, які саме завдання ставила перед собою асоціація? Передусім, це був захист освітніх та політичних прав жінок. Однак феміністки підіймали й такі проблеми, як захист прав матері і дитини, торгівля жінками, проституція та статеве виховання. Ці питання феміністки обговорювали на лекціях та тематичних вечорах, де брали участь також лікарі, соціологи та викладачі. На той час це були вкрай сміливі теми, які не кожен наважувався обговорювати.
Варто зазначити, що Асоціація феміністок захищала не лише права представниць середнього класу та аристократії, а й жінок-робітниць з сільської місцевості. Станом на 1918 рік, асоціація налічувала 6 тисяч членів.
У 1913 році одна із співзасновниць Асоціації феміністок Євгенія Мікольчи Меллер стала головною організаторкою проведення у Будапешті конференції Міжнародного жіночого виборчого альянсу. На заході були присутні понад 2,5 тисячі осіб, зокрема, відомі тогочасні феміністки з США, Канади та європейських країн.
Феміністки асоціації проводили лекції, практичні консультації, агітували жінок опановувати професії та представляли інтереси уже працюючих жінок. Вони також виступали проти моди на корсети, які завдавали шкоди жіночому тілу.
Представниці Асоціації феміністок активно подорожували всією Угорщиною та створювали філії своєї організації. Також у 1907 році асоціація запустила щомісячний журнал для жінок під назвою A Nő és a Társadalom.
Асоціація феміністок відіграла важливу роль у тому, що в 1918 році мешканки Угорщини частково домоглися розширення виборчих прав, а також отримали право працювати у парламенті.
Не називали себе суфражистками
Варто зазначити, що членкині Асоціації феміністок не називали себе суфражистками, хоч і тісно спілкувалися з іноземними представницями цього руху. Попри те, що феміністки Будапешта, як і суфражистки виступали за надання жінкам виборчого права, вони використовували дещо інші методи для досягнення цієї цілі.
Це не були демонстрації, голодні страйки, проковування себе до воріт, зрив роботи парламенту, побиття вікон та інші методи, якими не нехтували суфражистки. Замість цих акцій громадянської боротьби, вони використовували дещо стриманіші методи, про які йшлося вище: проведення лекцій, агітацій, конференції, друкування газет.
Звісно, навіть за таку діяльність представниці організації отримували немало критики від прихильників антифеміністичних рухів. Однак було немало тих, хто підтримував та поповнював лави феміністок Будапешта. До слова, це були не лише жінки, а й чоловіки з прогресивними на той час поглядами.
Згортання діяльності
Після того, як на початку 1920-х років Швіммер та Глюкліх емігрували за кордон, фактично одноосібною керівницею стала уже згадана Євгенія Мікольчи Меллер. Організація продовжувала читання лекцій та створення своїх філій по всій країні, однак вона уже не мала такого успіху, як до війни.
У міжвоєнний період в Угорщині взяли гору консервативні жіночі організації. А феміністок у цей період часто демонізували. Крім цього, Асоціації феміністок немало перепадало за її пацифістські настрої.
У 1942 році організація була заборонена за пацифістські погляди, однак вона продовжила свою діяльність таємно. Остаточно Асоціація феміністок була розпущена у 1949 році за наказом тодішньої комуністичної влади.