XX століття принесло Будапешту стрімкі зміни — разом з історією країни змінювалися й весільні традиції. Від скромних вінчань початку століття до урочистих банкетів кінця століття, від народних мотивів до моди Парижа та Відня — вбрання наречених і обряди відображали життя міста, що переживало війни, відновлення та розквіт. Кожне десятиліття залишило свій слід у весільній культурі Будапешта, перетворюючи її на живе дзеркало епохи. Далі на budapestka.eu.
1900–1910-ті: між традицією та модерном
Початок XX століття в Будапешті поєднував старовинні традиції та модні течії попереднього століття. Весільне вбрання того часу вирізнялося численними, витонченими прикрасами, характерними як для сукні, так і для аксесуарів, передусім для фати, що спускалася до підлоги й символізувала чистоту та добробут. Традиція носити білу сукню була відносно новою. Вважається, що її започаткувала королева Вікторія, вийшовши заміж за принца Альберта у 1840 році в білій сукні, що відтоді стало символом достатку та соціального статусу.
Білий колір залишався привілеєм заможних сімей, адже швидко забруднювався, і використовувати його можна було лише раз. У разі повторного шлюбу або вдівства наречені часто одягали вбрання світлих, але не білих відтінків — блакитного, рожевого чи лілового.
Фотографії 1900-х років показують, що кожна наречена була одягнена в сукню довжиною до підлоги з характерним s-подібним корсетом, високою талією та комірцем-стійкою. Часто до сукні додавали жакет. Важливою частиною весільного образу залишалися фата та довгий, пишний букет.
Що стосується традицій, весілля починалося з викупу нареченої — старовинного ритуалу, коли наречений із гостями приходив до будинку родини дівчини й домовлявся про «викуп» у жартівливій формі. Після церемонії відбувався церковний обряд вінчання, а потім святковий стіл із традиційними угорськими стравами. Важливою частиною свята були тости та настанови від батьків і старших родичів, а також обмін подарунками — посудом, прикрасами, тканинами, які мали не лише матеріальне, а й символічне значення.
До 1910-х років весільна мода почала спрощуватися: фасони суконь ставали легшими, тканини залишалися якісними та щільними, але корсет і жорстка лінія талії поступово виходили з моди. Стала більш вираженою талія в стилі ампір — сукні відрізалися під грудьми й трохи розширювалися донизу. Пишні букети та довга фата й далі зберігали традиційний символічний сенс. Центральними елементами свята залишалися традиційні весільні ритуали — обряд викупу, вінчання та родинне застілля.
Варто зазначити, що на межі століть весільне вбрання в Будапешті нерідко було кольоровим. Ба більше, у 1910 році в Мезйокйовешді (Mezőkövesd) сукня нареченої традиційно була чорною. В етнічній групі чанґо (csángók) одним із головних елементів весільного вбрання були чорний оксамитовий жакет і чорний плащ.
1920–1930-ті: ар-деко та нові віяння
1920-ті роки принесли до Будапешта справжню революцію в весільній моді. Сукні стали коротшими, зникли важкі корсети та чіпці, а вбрання набуло рис прогресивного «цайтгайсту»: головні убори опускалися до середини чола й відрізнялися незвичайним дизайном, відображаючи дух епохи. На ногах наречених з’явилися досягнення панчішно-шкарпеткової та взуттєвої промисловості — елегантні панчохи й вишукане взуття стали обов’язковою частиною образу. Аксесуари також змінилися: фата стала витонченою декоративною деталлю, букет став меншим, тому тримали його в одній руці. Популярними стали пір’я, боа та елементи ар-деко. Ці зміни відображали прагнення до сучасності та захоплення західною модою, особливо помітне серед заможних містян.
У 1930-х роках у моду повернулося мереживо — воно стало незамінним елементом весільного вбрання. Сукні ставали простішими, талія переставала бути надто підкресленою, а фата вільно спадала на голову й доходила до підлоги. Нові образи та натхнення для вбрання будапештки черпали з кінофільмів і модних журналів. У цей час весільна мода Будапешта ставала дедалі динамічнішою та індивідуальнішою.
Що стосується традицій, попри модернізацію вбрання, весільні ритуали залишалися значущими. Як і раніше, відбувався викуп нареченої, далі — церковна церемонія, після якої влаштовували святковий стіл із традиційними угорськими стравами та тостами. У міських колах у 1920–1930-х роках дедалі частіше з’являлися елементи світського свята — банкет відбувався в ресторанах або салонах.
1940–1950-ті: війна та відновлення
На початку 1940-х років у Будапешті ще зберігалися елементи моди 1930-х. Усе змінилося в другій половині десятиліття. Весільні сукні стали простішими та практичнішими: важливим стало економне використання матеріалів, тому використовували віскозу або натуральний шовк. Популярними були фата «пташине гніздо», високі коміри та сукні з v-подібним вирізом. Вбрання часто шили в бежевих і кремових відтінках, а білий колір залишався символом достатку та статусу. Чоловіки одягали костюми з комірцем-стійкою та короткою вишитою краваткою. Нерідко люди взагалі не влаштовували свята, а просто реєстрували шлюб, вдягаючи звичайний одяг.
1950-ті роки характеризувалися поверненням жіночності. Весільні сукні підкреслювали лінію талії, але часто шилися з цільної тканини без декору, особливо серед міського населення. Приклади контрастної моди свідчать про різницю підходів: одні наречені надавали перевагу скромним вбранням із короткою фатою та букетами з гвоздик, інші обирали багатошарові сукні зі штучними квітами й пишними букетами.
Що стосується традицій, воєнні та повоєнні роки змінили весільні обряди. Церемонії були скромними, часто у вузькому сімейному колі, а святкування відбувалися вдома або в невеликих ресторанах. Проте традиційні весільні звичаї залишалися популярними.
1960–1970-ті: свобода вибору та нові тенденції
1960-ті роки в Будапешті стали часом революції в весільній моді. Спідниці стали коротшими, мінісукні завойовували популярність, відображаючи прагнення жінок до свободи та нового самовираження. Впливовий рух хіпі додав у стиль прямі лінії, довге розпущене волосся та м’які драпірування. У моді залишалися мереживні прикраси, довгі сукні з рукавами-воронками та легка елегантність, натхненна знаменитостями, такими як Одрі Гепберн, яка під час свого другого шлюбу продемонструвала білу мінісукню з особливим головним убором.
У 1970-х роках традиційні весільні правила дещо пом’якшали. Чоловіки могли відмовитися від строгих темних костюмів, а жінки все ще обирали довгі білі сукні з фатою, проте популярними стали й нові відтінки: небесно-блакитний, аквамариновий, пудрово-рожевий. З’явилися брючні костюми та модні капелюшки, що робило вбрання більш різноманітним й індивідуальним.
Що стосується традицій, міські весільні обряди продовжували зберігати основні елементи. Водночас виникали нові форми святкування: весілля дедалі частіше відбувалися в ресторанах та будинках культури, супроводжувалися сучасною музикою. Весільні ритуали ставали більш декоративними.
1980–1990-ті: гламуру, індивідуальність та свобода вибору
1980-ті роки стали по-справжньому яскравою епохою весільної моди в Будапешті. Наречені обирали романтичні та пишні сукні, прикрашені мереживом, гофрованими деталями та декоративними елементами. Популярними були криноліни й рукави-буфи, а зачіски часто мали афростиль — розпатлані та кучеряві. Колір сукні вже перестав бути суворим, а фасон створював романтичний настрій, відображаючи прагнення до ефектності. Символом десятиліття став культовий образ принцеси Діани, який надихнув багатьох на вибір вбрань із рукавами-буфами та пишними спідницями. На міських весіллях поєднували традиційний білий колір із вінками та вуалями.
Повну свободу вибору відкрили 1990-ті роки. Весільна мода стала різноманітною та індивідуальною. Сукні-безе вийшли з моди — їм на зміну прийшли більш лаконічні й прості моделі, які підкреслювали фігуру та красу нареченої. До середини десятиліття знову повернулися широкі плечі, мереживо, вишивка, прикраси й перли, що відображало поєднання традицій та сучасних тенденцій.
При цьому зберігалися основні весільні ритуали. Обов’язковими залишалися викуп нареченої, святковий стіл, тости та подарунки. Відчувався вплив західної культури: весілля ставали більш урочистими — із професійним фотографуванням, сучасним музичним супроводом та декоративним оформленням бенкетів. Молодята могли поєднувати давні символічні ритуали з сучасним стилем і власними уподобаннями, роблячи свято унікальним та незабутнім.
Джерела:
- https://hetifortepan.capacenter.hu/eskuvoiruha-divat/
- https://femina.hu/kapcsolat/eskuvok-regen/
- https://secretstories.hu/interjuk/regi-magyar-eskuvoi-szokasok-2/
- https://mrfoster.blog.hu/2018/12/26/10_eskuvoi_kep_amit_sosem_fog_elfelejteni
- https://zegimuzeumok.hu/blog/eskuvoi-divat-valtozasa-a-20-szazadban/