Magvető Café ★9.3

Мало яка кав’ярня відкривається так, щоб день відкриття припав на день поезії — Magvető Café почав саме так у квітні 2017 року. Заклад відкрив не ресторатор, а видавництво Magvető, одна з визначальних майстерень угорської художньої літератури, і це пояснює в ньому все: на полицях увесь каталог видавництва у стані «можна купити», у просторі — східчасті м’які закутки для читання, а вечорами в тій самій кімнаті, де вранці хтось сидів над ноутбуком, відбувається презентація книжки, читання, малосценічна вистава чи дискусія за круглим столом. Кав’ярня в Ержебетвароші, головний продукт якої — не напій.

Родзинки

• Літературна кав’ярня під керуванням видавництва — це власне місце видавництва Magvető, а не стороннє підприємство, що ставить книжки на полицю задля декору.
• Повноцінна книгарня всередині кав’ярні — томи видавництва можна купити, тож розпочату за кавою книжку є як забрати додому.
• Східчасті м’які читальні закутки — обстановку побудовано не за логікою «стіл і стілець», а під те, щоб людина комфортно читала годинами.
• Щільний календар подій — презентації, читання, малосценічні вистави й розмови, тобто ввечері заклад перетворюється.
• «Заплати віршем» — відомий жест дому, за яким члени письменницьких організацій могли щодня розрахуватися за одну каву віршем або короткою прозою.
• Колишній простір незалежної театральної майстерні — приміщення виконувало культурну функцію ще до кав’ярні, і це відчутно в його масштабі.
• Є не лише кава, а й вино — увечері ця кав’ярня не зачиняється перед дорослими напоями.

Що в чашці

Скажімо прямо: це не флагман третьої хвилі. Magvető Café не обсмажує, не оголошує гостьових ровстерів і не будується довкола розмов про моносорти. Кава тут добра, вона працює, і більшість гостей нею задоволена — але не в ній ставка закладу, і говорити про неї теруарною мовою було б нечесно.

Що варто знати: карта дібрана і з кави, і з вина, і присутність вина — суттєва відмінність від більшості будапештських книжкових кав’ярень. Після літературної події продовжити розмову за келихом набагато природніший сценарій, ніж чергове еспресо, — і заклад облаштовано саме під це.

Заради чесності: якість обслуговування коливається. Є гості, які роками вертаються і хвалять каву, а є ті, хто через одну невдалу чашку й довге очікування залишив дуже різкий відгук. Це не той заклад, де консистентність чашки є головним організаційним принципом, — тут таким принципом є програма й простір.

Хто за цим стоїть

Власником є саме видавництво Magvető, одне з найпрестижніших у сучасній угорській літературі, а обличчям концепції кав’ярні — Крістіан Няарі, відомий літературний публічний діяч видавництва. Така конфігурація рідкісна: у більшості книжкових кав’ярень книжка є елементом атмосфери, а тут ідеться про продовження видавничої діяльності — точку зустрічі авторів і читачів, де презентації, розмови й каталог отримують фізичне місце.

Для самоопису дому цитують Петера Естергазі, який описав кав’ярню як терен повільного, елегантного плину часу і гри. Це не порожня літературна оздоба: обстановка, м’які закутки й структура програм справді намагаються перекласти цю фразу мовою простору.

Передісторія приміщення теж пасує до картини: кав’ярня постала на місці колишньої незалежної театральної майстерні, тобто цей простір бачив вистави ще до того, як тут почали подавати каву.

Під який сценарій

Читати або писати на самоті — найсильніший сценарій цього закладу, і конкурентів у Будапешті тут небагато. Східчасті м’які закутки зроблені саме під те, щоб людина довше просиділа з книжкою; а знятий із полиці том можна ще й купити. Сидіти тут самому — цілком природна поведінка, ніхто не подивиться дивно.

Попрацювати з ноутбуком — можна, але з двома застереженнями. Заклад і сам позиціонує себе як придатний для роботи, Wi-Fi є, і є де сісти з машиною — проте, за досвідом гостей, пароль до інтернету видають на годину, що при довшому сидінні є дрібним, але реальним тертям. Друге застереження — календар: якщо на вечір заплановано презентацію чи виставу, простір із пообіддя перебудовують, і робоче середовище зникає. Хто планує сюди працювати, хай заздалегідь гляне, що сьогодні відбувається.

Поговорити — дуже добре, надто якщо в розмови є тема. Завдяки закуткам удвох можна знайти відносно захищене місце, а загальний тон закладу цивілізований, не гучний.

Взяти з собою — працює, але шкода. Суть кав’ярні — у проведеному всередині часі; хто просто забирає склянку, фактично не отримує нічого з того, заради чого це місце існує.

Прийти на подію — окремий жанр: презентація, читання, малосценічна вистава чи розмова. У такі вечори заклад працює не як кав’ярня, а як культурний майданчик.

Простір і атмосфера

Найхарактерніший елемент — система східчастих м’яких сидінь-закутків, яка замість традиційного ряду кав’ярняних столиків пропонує гніздові місця. Це рішення обслуговує водночас читання й події: та сама конструкція, на якій уранці хтось влаштовується з книжкою, увечері працює як глядацька зона.

Простір відкритий і цілісний, із видавничими полицями та галерейною функцією, а за настроєм це радше культурна інституція, ніж кав’ярня. Це не те місце, де можна сховатися від світу, — але це те місце, де просидіти дві години над книжкою не є дивним.

Практичний наслідок: оскільки простір використовують і під події, розстановка та кількість доступних місць можуть змінюватися залежно від часу доби. Хто щоразу розраховує на фіксований тихий кут, може розчаруватися.

Що до кави

Сніданок є, випічка й торти є, і гості раз у раз виділяють чізкейк. Їжа тут у допоміжній ролі: ідеться не про ресторанну кухню, а про той набір, який робить комфортним довше перебування.

А от вино — самостійна позиція, і це найважливіша відмінність від більшості кав’ярень. Воно природна пара до вечірньої програми і водночас сигнал, що заклад не закриває день пополудні: публіка літературних подій святкує зазвичай не кавою.

Коли приходити

Кав’ярня відчиняється приблизно на початку робочого дня і працює до вечора, а в неділю режим коротший. Через події графік іноді відрізняється від звичного, тож коли плануєте конкретний вечір, варто заздалегідь дізнатися.

Для роботи чи читання найкращі передобідні й ранні пообідні години: тоді простір перебуває у власному тихому режимі. Надвечір, у дні з програмою, заклад перетворюється: більше людей, інша гучність, інша функція — це не вада, просто інший жанр.

У вихідні темп повільніший, але на неділю варто планувати раніше, бо цього дня зачиняються швидше.

Як дістатися

VII район, Ержебетварош, безпосередньо в сусідстві з Великою синагогою. Станція Astoria на M2 — кілька хвилин пішки, а пересадковий вузол на площі Деак Ференца теж досяжний пішки, що дає зручний під’їзд із усіх трьох старих ліній метро. До кав’ярні можна зайти й через велику книгарню в центрі. Автомобілем не варто: довкола платна перенасичена паркувальна зона.

Добре знати

Зняті з полиці томи видавництва Magvető можна купити, тож звідси виходять не лише з кавою. Значна частина вечірніх подій безкоштовна або квиткова — варто заздалегідь глянути календар, бо саме він визначає, яким буде простір того дня. Wi-Fi доступний, але, за словами гостей, пароль поновлюють щогодини.

Про слабкі місця: якість обслуговування нерівна, і це найчастіша критика — трапляється і довге очікування, і невдала чашка. Заклад не є спешелті-баром, тож хто йшов би передусім по каву, краще влаштується в профільних місцях району. А оскільки простір служить і подіям, розраховувати щоразу на ту саму тишу не випадає.

Питання й відповіді

Хто керує цією кав’ярнею?

Видавництво Magvető, одне з найпрестижніших в угорській художній літературі. Обличчям концепції кав’ярні є Крістіан Няарі, відомий літературний публічний діяч видавництва.

Чи можна тут купити книжку?

Так, увесь каталог видавництва доступний до купівлі на місці, тож розпочатий за кавою том можна забрати додому.

Чи можна тут працювати з ноутбуком?

Так, заклад позиціонує себе і як придатний для роботи, Wi-Fi є. Два нюанси: пароль, за словами гостей, видають наново щогодини, а у вечори з програмою простір перебудовують.

Які тут бувають події?

Презентації книжок, читання, малосценічні вистави, літературні розмови й круглі столи. Календар щільний, і це сутнісна частина закладу, а не додаток.

Це правда, що можна було заплатити віршем?

Так, це відомий жест дому: члени письменницьких організацій могли щодня розрахуватися за одну каву віршем або короткою прозою. Про поточні умови варто питати на місці.

Чи можна тут поснідати?

Так, сніданок є, як і вибір випічки та тортів — гості раз у раз згадують чізкейк. Але на ресторанну кухню розраховувати не варто.

Чи є вино?

Так, винна карта — одна з особливостей закладу порівняно зі звичайними книжковими кав’ярнями, і вона добре пасує до вечірніх літературних програм.

Як туди дістатися?

Заклад у VII районі, у сусідстві з Великою синагогою. Станція Astoria на M2 і вузол на площі Деак Ференца — по кілька хвилин пішки.

Графік роботи