Агнеш Патакі випадково потрапила до моделінгу і стала визначною фешн-фігурою не тільки в Угорщині, а й по всьому світу. Вона протрималась на подіумі аж двадцять років, після чого за власним бажанням пішла з модельної індустрії та кардинально змінила свій рід діяльності. Спочатку відкрила бізнес, потім стала кінематографинею. Більше на budapestka.eu.
Становлення Агнеш Патакі
Агнеш Патакі народилась п’ятого вересня 1951 року в Будапешті. Її батько служив офіцером до 1956 року, а потім демобілізувався і став фінансовим менеджером науково-дослідного інституту. Мати ж працювала адміністраторкою у Міністерстві охорони здоров’я Угорщини. Вони з маленькою Агнеш проживали в XIV районі Будапешту, недалеко від центру міста.
Агнеш Патакі, як і більшість дітей, ходила до школи, де вивчала технічні й гуманітарні предмети. Другі давались їй краще, особливо іноземні мови. І, хоч дівчина не прагнула бути на великих екранах, виразні риси її обличчя не залишились без уваги кінематографістів. Коли Агнеш навчалась у старшій школі, їй запропонували знятись у фільмі Пала Сандора “Любіть Емілію Одор!”.
Кадр з фільму “Любіть Емілію Одор!”. Агнеш Патакі – крайня зліва
Звичайно, Агнеш Патакі погодилась і спробувала себе в цій царині. Однак вирішила не змінювати наявні пріоритети. І по закінченню середньої школи вступила до університету на перекладача, де вивчала німецьку та іспанську мову. Через кілька років Агнеш успішно випустилась з вищого навчального закладу й почала працювати за спеціальністю.
Агнеш Патакі, як німецько-іспанський гід, супроводжувала туристів вуличками Іспанії й розповідала їм історію цього давнього міста. Її робота була доволі рутинною: одні й ті самі маршрути, незмінний текст. І, здавалося б, на такій посаді не трапиться нічого неочікуваного. Проте одного разу, коли Агнеш супроводжувала південноамериканську групу в салон Ротшильда наприкінці 1960-х, її помітила Клара Ротшильд – угорська модельєрка, керівниця Державного спеціалізованого салону жіночого одягу.
Кар’єра Агнеш у модній індустрії
Клара Ротшильд, досвідчена світська левиця і просто ікона стилю, побачила в Агнеш Патакі великий модельний потенціал і “відкрила” їй дорогу на подіум. Тоді Агнеш почала свою модельну кар’єру і швидко стала популярною у світі моди, незважаючи на те, що її зріст був нижче 170 сантиментів. Організатори заходів підходили з розумінням до цього й ставили Агнеш у парі з моделями її зросту, зокрема з Анною Шафранек.
Наприкінці 1970-х Агнеш Патакі одне за одним надходили хороші пропозиції зі співпраці: з Іспанії, з Угорщини та інших країн світу. Разом з тим, вона підписала контракт саме з угорською Фармацевтичною компанією “Kőbánya” і стала обличчям їхнього косметичного бренду “Fabulon”. Після цього Агнеш Патакі знали як Агі Патакі, або Агі Фабулон.
Зважаючи на стрімкий успіх Агнеш Патакі, інтерв’юери багато разів питали її – чи достатньо жінці бути просто красивою, щоб стати популярною моделлю? На що Агнеш відповідала наступне. Краса – соціальний конструкт, що постійно змінюється, і не варто підлаштовуватись під нього. Звичайно, бути красивим в очах інших – зручно. Проте Агнеш протрималась на модному подіумі двадцять років не лише завдяки смазливому личку. Велику роль у цьому зіграли її харизма, почуття стилю та наполегливість.
У 1980-х роках Агнеш Патакі почала поєднувати моделінг з бізнесом: відкрила три магазини й керувала ними. А після того, як в Угорщині встановився демократичний режим і країна більше взаємодіяла з європейськими країнами, Агнеш завершила свою кар’єру. Бо відчула, що не зможе конкурувати з транснаціональними корпораціями. Натомість зайнялась кінематографом.